У цьому розділі розповідається про минуле і сучасність природної та рукотворної краси одного з чарівних куточків України – Вінниччини! У невеликих за обсягом нарисах показано те найбільш цінне, що збереглося в природі і створене людиною. Нариси допоможуть по-новому відкрити для себе вже відоме, зрозуміти ще незнайоме, а можливо, стати справжнім патріотом природи рідного краю.
Рідна земле! Любимо тебе у весняному цвіті, коли в кожній вишневій пелюсточці золотіє бджола, а світ пахне медами і сповнюється молодою жагою. Проліскова і чебрецева сторона, гарна ти і в пору червневого колосіння, соняшникового раювання, бджолиного медоносу, гречаного сладострастя, вересневого сонцезгусту. Ідеш степами твоїми, посмугованими синіми стрічками річок у кучерявих вербах, вишитими блакиттю волошок і яскравістю маків, заколисаними жайворонковим співом і голубиним легкокрилом. І не знаходиш слів у багатій-пребагатій мові, щоб означити словом точним і всеосяжним кожну твою галузку, кожну росинку твою, що срібною короною княгині вінчає травинку, перетворює звичайну гілочку на діамантову розкіш.
Не народився ще той геніальний митець, який міг би передати барви твоєї осені, моя земле-хлібородице! Пагорби твої золотаво-червонясті, розшиті дорогими хутрами трав, сади гнуться під бурштиновими грушами і сизоокими сливами, медовими згустками аличі та сонцесяйними яблуками, в яких видзвонюють, просвічуються зернятка. І зима на твоїх просторах незрівнянна — соболино-пухнаста, ялиново-срібляста, густа і лапата, як різдвяна заметіль.
Вінницька земля прекрасна і вічно молода. Скільки б не пив у літню спеку прохолоду з джерельних глибин, а вода не перестає бути жаданою і солодкою. Наш регіон здавна вабить своєю розкішною природою. Вона дуже багата, має різноманітні ландшафтні, агрокліматичні, геологічні, зоогеографічні зони.
Історико-етнографічні дослідження свідчать, що споконвіку на теренах України і на Вінниччині зокрема ставлення людей до природи було благоговійне і, звісно, бережливе.
У межах Вінниччини нараховується 1086 річок, загальна довжина яких становить 10 500 кілометрів. Господарське освоєння річок почалося ще за палеоліту, тобто 35 тисяч років тому. В області також є 2600 ставків і водосховищ.
На Вінниччині нараховується 338 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, серед яких сьогодні нараховується 21 заказник загальнодержавного значення (14 ботанічних, 4 ландшафтних, 1 лісовий та 2 загальнозоологічних) і 69 місцевого (37 ботанічних, 12 ландшафтних, 6 лісових, 2 загальнозоологічних, 2 орнітологічних, 9 гідрологічних та 1 комплексний), 182 пам'ятки природи (10 загальнодержавного і 172 — місцевого значення), 36 парків — пам'яток садово-паркового мистецтва (11 загальнодержавного і 25 — місцевого значення) та 30 заповідних урочищ.
Серед державних заказників національного значення виділяють ботанічні заказники «Сестринівська дача» в Козятинському районі, «Хмільницька дача» в Хмільницькому районі, урочище „Білянський ліс” та Криве в Ямпільському районі; ландшафтні заказники – «Грабарківський» у Могилів-Подільському районі, урочище Самчинецьке в Немирівському районі, «Володимирська дубина» в Жмеринському районі, Коростовецький ландшафтний заказник у Гайсинському районі; Буго-Деснянський загальнозоологічний заказник у Вінницькому районі.
Серед пам'яток природи — знамениті печери в Нагорянах і «Пісковики Бернашівки» у Могилів-Подільському районі, «Марківські джерела» в Томашпільському районі, урочище «Гайдамацький яр» (Чернівецький та Ямпільський райони), «Зелені криниці», що живлять витоки ріки Рось у Погребищенському районі. До чудових пам'яток природи загальнодержавного значення належить лісове урочище Княгиня Піщанського району. Тут серед 85-річного грабово-дубового деревостану зростають рідкісні види сосни (австрійська, веймутова, чорна). Деяку екзотичність цій ділянці надають виходи на поверхню жорнових пісковиків. Кам'янисті схили урочища вкриті рідкісними трав'янистими рослинами, в тому числі чебрецем подільським, горицвітом весняним та іншими. Смакові якості джерел, які живлять р. Кам'янку, добре відомі мешканцям прилеглих сіл.
На деякій відстані від Грабарківського заказника нижче за течією (вже в Ямпільському районі) знаходиться пам'ятка природи загальнодержавного значення — урочище Стінка. Рідкісні виходи пісковиків на поверхню крутих схилів долини Дністра серед дубового насадження створюють ілюзію гірського рельєфу і надають місцевості неповторної краси. Висушені південними вітрами схили щедро зволожуються численними виходами підземних вод. Окремі з них є свідками славного минулого краю. Серед них — "Гайдамацька криниця".
 |
Заліснені гірські пейзажі швейцарських Альп багато в чому нагадують краєвиди Коростовецького заказника загальнодержавного значення, який знаходиться на межі Гайсинського і Тростянецького районів західніше від с. Ладижинські Хутори та північніше від с. Губник. Недаремно в народі заказник отримав ще й іншу, більш влучну назву — "Подільська Швейцарія". Докембрійський фундамент заказника, складений давніми кристалічними породами, виходи яких на поверхню утворюють мальовничі краєвиди — скелясті, круті й урвисті (до 20 м) береги долини та порожисте, з перекатами і дрібними островами (густо порослими заплавною рослинністю) русло Південного Бугу. Гігантські валуни та гранітні брили ніби кимось навмисне розкидані по лісових схилах долини річки.
Скелясті, естетично привабливі крутосхили займають ценози дубових лісів татарськокленових-мікелієвоосокових і строкатоперловникових, які занесені до Зеленої книги України і є рідкісними. Серед 90—100-річних деревостанів велично здіймаються кілька вікових дубів, вік яких сягнув за 300 років. У складі флори заказника багато видів, які занесені до Червоної книги України: лілія лісова, любка дволиста, гніздівка звичайна, коручка чемерниковидна, аконіт протиотруйний, сон чорніючий, зозулинець салеповий.
Велику наукову цінність у районі заказника становлять численні історичні й археологічні пам'ятки.
Глибокі долини з високими берегами, викладеними гранітами, вапняками і пісковиками, з лісистими й подекуди остепненими схилами, з рідкісними видами рослин і тварин охороняються в багатьох заказниках центральної та південної частин області ("Мурафа", "Вапняки" та ін.) і можуть при бажанні значно розширити список "вінницьких (подільських) Швейцарій".
Своєрідний природний комплекс грабово-дубових лісів типового складу і будови виділяється на схилах річки Рів поблизу смт Браїлів Жмеринського району у ландшафтному заказнику загальнодержавного значення "Володимирська дубина". Кам'янисті схили долини пам'ятають кроки відомого композитора П. І. Чайковського. Своєрідним оберегом минулого є скеля, названа на честь знаменитості, і досі популярне в народі джерело.
Південна частина області омивається водами Дністра. Глибоке врізання річки в осадові породи породжує мальовничу долину. На її схилах біля с. Юрківці Могилів-Подільського району розкинувся Грабарківський ландшафтний заказник.
А які дивовижні парки збереглися! Браїлівський, Чернятинський, Печерський, Немерчанський, Антопільський, Верхівський, Ободівський — ці та інші зелені оазиси є пам'ятками садово-паркового мистецтва і потребують особливого догляду.
Надзвичайно добре поєднують у собі історію та природничі особливості краю штучно створені об'єкти — парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва. На сьогодні під охороною знаходяться 36 об'єктів.
Будівництво парків розпочалося ще в XVII ст. і переслідувало найголовнішу мету — служити окрасою садиби і місцем відпочинку великих землевласників та їх родин (здебільшого польських — до початку XIX ст. і власних — пізніше). Для цього вибиралися ділянки місцевості з мальовничими краєвидами поблизу водотоків або у лісі. Закладання парків велося талановитими підданими селянами та іноземними спеціалістами відповідно до обраного стилю — регулярного (французи, італійці), або пейзажного (англійці).
Найдавнішою пам'яткою садово-паркового мистецтва на Вінниччині вважається Печерський парк у с. Печера Тульчинського району. Він був створений у кінці XVII ст. на схилах правого берега Південного Бугу, де русло має численні пороги.
У ландшафтному стилі побудовано чимало парків, які є пам'ятками садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Своє життя вони почали по-різному: одні ще у XVII ст. (Антопільський, Чернятинський, Немирівський) та XIX ст. (Немерчанський, Верхівський, Ободівський, Центральний парк культури і відпочинку імені М. Горького в м. Вінниці), а останній із цієї "когорти" створений у 1967 році на березі старого русла Південного Бугу в м. Хмільнику (парк ім. 50-річчя Жовтня). У їх деревостані багато екзотів. Серед яких катальпа, тамарикс, липа африканська, секуринега напівчагарникова, смерека гребінчата, туя гігантська, форзація, сосна веймутова, гінкго, бундук канадський. Деякі парки були створені на місці лісових ділянок, окремі екземпляри яких уже тоді мали солідний вік. Тепер велику цінність має алея 310-річних дубів у Чернятинському, лип у Печерському, могутніх ясенів в Антопільському і 200-річних дубів та ясенів у Немерчанському парках. Каскади мальовничих ставків із греблями, фонтани, квітники збережені подекуди, як важливі пам'ятники архітектури.
Палаци, кам'яні мури та інші споруди ваблять своєю довершеністю і чарівністю. Велике враження справляли вони і на багатьох видатних людей, які свого часу перебували на території Вінниччини. Найбільше гостей на своєму віку зустрічав Немирівський парк. Красою парку милувались письменники Оноре де Бальзак і Марко Вовчок, видатний полководець О. В. Суворов і академік В. П. Філатов. Нині парк є складовою частиною відомого санаторію.
З іменем О. С. Пушкіна пов'язані Антопільський і Чернятинський парки. Побачені тут красені-велетні дуби надихнули його на написання чудових рядків поеми "Руслан і Людмила": "Край лукомор'я дуб зелений...".
Меморіальне значення мають Браїлівський парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення і музей-садиба Пирогова, що пов'язані з життям і діяльністю видатних особистостей — російського композитора П. І. Чайковського і лікаря М. І. Пирогова.
Ландшафтні парки місцевого значення представлені в 11 районах області. Найбільше їх охороняється в межах Подільської височини і на Побужжі. Різні за віком, видовим флористичним багатством і пейзажністю, усі вони, безперечно, виконують важливу науково-пізнавальну й оздоровчо-естетичну функції для населення і гостей краю.
Багата флора і фауна нашого краю. У лісах — зайці, лисиці, лосі, плямисті олені, косулі, дикі кабани, а в Калинівському районі прижився рідкісний вид парнокопитних -зубр.
Серед найпоширеніших птахів — дятел, дрізд, зозуля, лелека, синиця, горобець, сорока, ворона, грак, сойка. Не уявляємо Вінниччини без жайворонка і соловейка.
У річках і ставках водяться короп, карась, сом, лящ, окунь, щука, судак та інша риба.
Колись дев'яносто відсотків площ навколо Вінниці було зайнято лісами. Досі в урочищах можна побачити велетні-дуби, яким по кілька століть, А поруч ростуть граб, ясен, клен, липа, в'яз, вільха. А який багатий трав'яний покрив лісових галявин і долин, узгір'їв і байраків! Тимофіївка, фіалка, суниця, медунка, ковила. До Червоної книги занесені горицвіт весняний, дзвоники, зозулині черевички, косарики, латаття, лілія лісова, наперстянка великоцвіта, оман високий, півники угорські, проліска дволиста, цибуля ведмежа, черемха, орхідеї... Сам перелік цих назв відлунює поезією, вводить нас у таїну дивних пахощів і неповторних барв.
Багатий і світ корисних копалин. Серед 800 зареєстрованих родовищ найбільш широко представлені породи граніто-гнейсової групи. На Вінниччині розміщене найбільше в світі родовище конкурентноздатної сировини — каоліну. Унікальні декоративні якості мають вінницькі граніти.
Розвідане тут і єдине в країні родовище флюориту — у Бахтині Барського району.
Славиться Вінниччина цілющими джерелами мінеральних вод. Серед них знаменита «Регіна», що з Мурованих Куриловець надходить у різні куточки України. А Хмільник давно став популярним курортом, джерела радонової води тут відкрито у 1934 році. Але найпершу здравницю області та країни в 1921 році за ленінським декретом було відкрито в Немирові, у старовинному парку ландшафтного типу, що займає площу 85 гектарів, — санаторій «Авангард». Варто зазначити, що в тогочасному Радянському Союзі існувало тільки чотири подібних заклади. Санаторій Авангард відомий далеко за межами України. Тут лікуються і відпочивають не лише українці, а й росіяни, німці, євреї, білоруси, поляки та багато інших. У травні 2005 року в санаторії відпочивав принц князівства Ліхтенштейн Грегор Ліхтенштейн із правлячої династії. У санаторії проходила реабілітацію після лікування опіків в Америці маленька українська героїня Настя Овчар. Санаторій «Авангард» є володарем першого в Україні сертифіката якості на санаторно-курортні послуги, що відповідають вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2000.
Це далеко не весь перелік ресурсів природи Вінниччини. Охопити красу нашого краю майже неможливо, але хочеться запросити вас у невеличку мандрівку найбільш цікавими місцями Вінницької області.
